Фізики-теоретики з’ясували, що гравітація може поводитися подібно до магнітних полів на Сонці, здатних розриватися та формувати нові конфігурації. Дослідження опубліковане у наукових журналах Physical Review Letters та Physical Review D.
Автори роботи, Лука Коміссо з Колумбійського університету та Феліпе Асенхо з Університету Адольфо Ібаньєса в Чилі, спиралися виключно на загальну теорію відносності Альберта Ейнштейна. Вони не виходили за межі класичної фізики, а переписали відомі рівняння у спеціальній математичній формі, відомій як тетрадна формуляція. У такому поданні деякі аспекти гравітації нагадують електричні та магнітні поля.
У попередній роботі вчені довели, що гравітаційне поле може утворювати двовимірні структури — аркуші, які простягаються крізь простір і час. За певних умов ці лінії залишаються «замороженими» у потоці та не змінюють своєї зв’язності. Однак нові розрахунки показали, що існують ситуації, коли такі аркуші можуть рватися та перез’єднуватися наново.
«У плазмовій фізиці перез’єднання стало невіддільною частиною нашого розуміння того, як магнітні поля реорганізуються та обмінюються енергією з матерією», — розповів Лука Коміссо виданню Live Science електронною поштою. Дослідники зазначили, що аналогічний процес у гравітації змінює локальну швидкість обміну енергією та імпульсом між гравітаційним полем і матерією.
Новий феномен також впливає на гравітаційну спіральність — показник переплетеності й закрученості ліній. Якщо заморожені аркуші зберігають цей параметр незмінним, то процес перез’єднання здатний створювати або знищувати його. Сама ж структура простору-часу при цьому не рветься фізично.
Наразі залишається відкритим питання про те, що саме здатне запускати подібне явище в реальному Всесвіті. Серед можливих кандидатів науковці називають сингулярності всередині чорних дір, квантові ефекти випромінювання Гокінга або сукупний вплив дрібних гравітаційних брижів. Дослідники припускають, що гравітаційне перез’єднання може відігравати роль під час екстремальних подій на кшталт злиттів чорних дір чи зіткнень нейтронних зір, потенційно залишаючи сліди у гравітаційних хвилях.
Джерела: livescience.com, sciencealert.com
