У науковому світі вкотре звернулися до класичної проблеми подорожей у часі, яка полягає у загрозі знищення причинно-наслідкових зв’язків. Ідея про те, що мандрівник у минулому може випадково завадити появі власних предків, тривалий час розглядалася фізиками як фундаментальна перешкода для таких сценаріїв. Ще на початку дев’яностих років Стівен Гокінг сформулював гіпотезу про захист хронології, згідно з якою закони фізики мають забороняти виникнення замкнених часоподібних кривих. Проте досі дослідники не мали чіткого підтвердження того, як саме Всесвіт реалізує цей захист на практиці.
Загальна теорія відносності Ейнштейна математично допускає існування траєкторій, які теоретично могли б повернути людину у її власне минуле. Фізики Мустафа Ісмаїл та Девід Маттінглі з Університету Нью-Гемпшира вирішили перевірити, чи здатна сама структура гравітації заблокувати такі петлі. Для цього вони звернулися до альтернативної концепції — метрично-афінної гравітації, яка дозволяє геометрії простору-часу та математичному зв’язку функціонувати більш незалежно одна від одної.
Науковці побудували теоретичну модель під назвою MAGIC, що розшифровується як Metric-Affine Gravity Imposing Chronology. У цій системі простір-час отримує вбудований напрямок часу, завдяки чому будь-яка траєкторія мандрівника незмінно рухається лише вперед. Це робить неможливим будь-яке зациклення у минуле, пропонуючи розв’язання давньої загадки на рівні гравітаційних рівнянь. Результати роботи дослідників були опубліковані у профільному виданні Physical Review D.
Водночас розроблена модель поки що має чимало обмежень і не претендує на роль остаточної теорії всього. Головною проблемою MAGIC є поява так званої градієнтної нестабільності через додатковий скалярний режим гравітації. Через це крихітні збурення у тканині простору-часу можуть експоненційно зростати, що робить поточну версію моделі нестабільною для опису Всесвіту. Крім того, запропонований механізм поки гарантує захист хронології лише локально, вимагаючи додаткових припущень щодо глобальної структури простору.
Автори роботи визнають наявність недоліків і розглядають свою модель лише як перший крок у перспективному дослідницькому напрямку. Наступним завданням для них стане стабілізація скалярного режиму без втрати властивості замкнених проєктивних траєкторій. Поки що ж фізики продовжують шукати надійні математичні інструменти, які могли б остаточно убезпечити всесвітню причинність від потенційних парадоксів.
Джерела: sciencealert.com




