У 1960 році фізик Гайнц фон Фоерстер опублікував на сторінках журналу Science резонансну статтю, у якій математично обчислив дату кінця людства. На його думку, через стрімке перенаселення планети критична межа мала бути досягнута 13 листопада 2026 року. У своєму дослідженні вчений спирався на попередні темпи демографічного зростання, припустивши, що експоненціальна крива триватиме нескінченно. За його розрахунками, людство мало не померти від голоду, а буквально «бути затиснутим до смерті» через брак простору.
Ще у XVIII столітті британський економіст Томас Мальтус висував схожі побоювання, заявляючи, що кількість населення неминуче випередить обсяги виробництва їжі. Проте демографічні процеси виявилися значно складнішими для прогнозування. Критики фон Фоерстера ще на початку 1960-х років називали його висновки абсурдними, адже бебі-бум невдовзі пішов на спад, а глобальна народжуваність почала поступово скорочуватися. Водночас математичний біолог Джоел Коен із Колумбійського університету зазначав, що вчений правильно описав тенденцію саме в момент, коли вона почала змінюватися.
Попри хибність кінцевого прогнозу, розрахунки фон Фоерстера певний час вважалися напрочуд точними. За словами історика Алана МакЕктерна, математична модель фізика випереджала прогнози більшості професійних демографів протягом 1970-х та 1980-х років. Точність почала знижуватися лише на початку 1990-х, коли світ фактично дослухався до застережень науковців, а загальна народжуваність знизилася вдвічі порівняно з показниками 1960 року.
Історія людства налічує безліч невдалих спроб передбачити апокаліпсис, які сягають ще першого століття нашої ери. Свої дати кінця світу у різні століття проголошували релігійні діячі, містики, астрологи та навіть науковці. Зокрема, видатний фізик Ісаак Ньютон вважав, що глобальна катастрофа може статися у 2060 році, спираючись на власні інтерпретації історичних текстів.
Джерела: arstechnica.com




