Ісландія зробила значний крок до диверсифікації своєї енергосистеми, офіційно запустивши 15 вересня 2026 року першу вітроелектростанцію промислового масштабу — Vaðölduver. Цей об’єкт став важливим доповненням до наявної гідроенергетичної мережі країни, демонструючи нову модель співпраці між різними джерелами відновлюваної енергії.
Станція інтегрована безпосередньо в інфраструктуру ГЕС Búrfell, використовуючи спільні лінії електропередач, підстанції та під’їзні шляхи. Така архітектура дозволяє компанії Landsvirkjun, національному енергетичному оператору, ефективно балансувати навантаження: коли вітер посилюється, використання гідроресурсів можна зменшити, зберігаючи воду у водосховищах для періодів пікового попиту.
Ісландський клімат створює ідеальні умови для такої синергії. Взимку, коли вітри найсильніші, приплив води у водосховища зазвичай мінімальний. Влітку ж, навпаки, танення льодовиків забезпечує достатній обсяг води для ГЕС, тоді як швидкість вітру часто падає. Ця сезонна взаємодоповнюваність дозволяє раціональніше керувати накопиченими водними запасами.
Наразі на об’єкті працюють перші 14 турбін, а завершення другої черги будівництва заплановано на кінець 2027 року. Після повного введення в експлуатацію потужність Vaðölduver сягне 120 МВт, чого, за оцінками Landsvirkjun, достатньо для забезпечення енергією близько 90 000 домогосподарств. Проєкт передбачає встановлення 28 турбін від німецького виробника Enercon: 25 із них мають потужність 4,26 МВт, а три — 4,5 МВт. Очікувана річна генерація становить 440 ГВт-год.
Компанія Landsvirkjun спиралася на десятирічний досвід експлуатації пілотних вітрових турбін при виборі локації. Дослідження показали, що в умовах місцевого ландшафту, де мало рослинності чи інших перешкод, немає потреби в надвисоких вежах для отримання стабільного потоку повітря. Турбіни ефективно працюють на меншій висоті, хоча максимальна висота лопатей все одно сягає 150 метрів.
Ісландія вже генерує майже 100% електроенергії з відновлюваних джерел, де близько 70% припадає на гідроенергетику, а 30% — на геотермальну. Попри це, країна стикається з викликами щодо розширення потужностей мережі. Міністр довкілля, енергетики та клімату Ісландії Йоганн Пал Йоганнссон зазначив, що протягом наступного десятиліття очікується зростання пропускної здатності мережі з 20 ТВт-год до 24–25 ТВт-год.
Уряд працює над законодавчими реформами, щоб пришвидшити процес видачі дозволів на енергетичні проєкти. Хоча фізична інфраструктура розширюється, цей процес просувається повільно через спротив місцевих громад. Тим часом Landsvirkjun продовжує інтегрувати вітрову енергетику як третій стовп енергосистеми країни, показуючи, як різні відновлювані джерела можуть працювати як єдиний механізм.
Джерела: electrek.co




