Міжнародна група астрономів змогла розгадати природу загадкових спалахів гігантської нестійкої зорі AT 2016blu, розташованої у спіральній галактиці NGC 4559 на відстані близько 30 мільйонів світлових років від Землі. Дослідження опубліковане в останньому номері журналу The Astrophysical Journal. Маса цього космічного об’єкта приблизно у 33 рази перевищує масу Сонця, а сама зірка належить до рідкісного типу світних блакитних змінних.
Протягом понад 15 років науковці спостерігали, як зірка регулярно то яскраво спалахує, то знову тьмяніє. У період з 2012 по 2026 рік дослідники зафіксували щонайменше 27 оптичних спалахів, які повторювалися приблизно кожні 113 днів. Через надзụчайну інтенсивність ці спалахи нагадували вибухи супернових, проте зірка щоразу виживала, через що її також класифікували як «імітатора супернової».
Завдяки рентгенівській обсерваторії Chandra вченим вдалося зафіксувати систему під час чергового спалаху на початку 2026 року. Дані показали, що в рентгенівському діапазоні об’єкт став щонайменше у сто разів яскравішим, ніж у спокійному стані на початку двохтисячних років. Керівниця дослідження Мойган Агаханлу з Університету Вірджинії зазначила, що отримати відповідь вдалося лише після того, як з’явилися вчасні рентгенівські дані.
Як з’ясувалося, причиною регулярних вибухів є прихований компаньйон зорі — чорна діра зоряної маси або нейтронна зоря. Вони обертаються по витягнутій орбіті, і під час максимального зближення кожні 113 днів компактний об’єкт перетягує на себе матерію від масивної зірки. Речовина рухається навколо компаньйона з величезною швидкістю, нагрівається та починає яскраво світитися в рентгенівському діапазоні, підігріваючи навколишній газ.
«Поведінка цієї зірки спочатку плутала, оскільки вона поводилася як супернова, але водночас виживала у цих спалахах приблизно тричі на рік», — розповіла співавторка роботи Нурія Торрес-Альба з Університету Вірджинії. За словами вчених, це перше виявлення такого типу зірок у рентгенівському спектрі, а також перший випадок знаходження подібної пари з чорною дірою чи нейтронною зорею.
Нові спостереження також демонструють можливий зв’язок між ультраяскравими рентгенівськими джерелами та потужними зоряними виверженнями. Крім того, це відкриття допоможе краще зрозуміти поведінку зірок перед їхнім остаточним перетворенням на супернові. Для збору оптичних даних команда використовувала низку наземних телескопів і мережу астрономів-аматорів, чиї спостереження допомогли вчасно активувати програму космічної обсерваторії Chandra.
Джерела: science.nasa.gov
