Супутник Landsat 9 зафіксував незвичне природне явище біля західного узбережжя Канади, поблизу острова Ванкувер. На знімках з космосу видно величезну хмару яскраво-зеленого кольору, яка розкинулася на 7 кілометрів у затоці Барклі-Саунд (Barkley Sound). Як з’ясували дослідники, це не забруднення води, а наслідок масового нересту тихоокеанського оселедця (Clupea pallasii).
Хоча на супутникових знімках хмара виглядає насичено-зеленою, насправді вона складається з молок (рідини зі спермою) та ікри, які мають білий колір. Ефект «світіння» — це оптична ілюзія. Оскільки скупчення біологічного матеріалу знаходиться дуже близько до поверхні води, відбите світло не поглинається так сильно, як на глибині, що надає воді яскравого бірюзового відтінку.
Процес розмноження оселедця виглядає так: самки відкладають ікру на водорості та каміння, а самці випускають молоки, які запліднюють ікру прямо у воді. Ця подія приваблює величезну кількість морських мешканців та хижаків. Оселедець є ключовим джерелом живлення для чавичі (королівського лосося), а також приваблює китів, морських левів, орлів, вовків та ведмедів, які збираються на узбережжі, щоб скористатися моментом.
Джессіка Моффатт, біологиня з Island Marine Aquatic Working Group, пояснює, чому риба обирає саме цю локацію: «Оселедці віддають перевагу місцям, які є більш захищеними, мають кам’янистий субстрат і дозволяють їм обирати ділянки зі зниженою солоністю. Барклі-Саунд ідеально відповідає цим критеріям».
Місцеві жителі також відзначають масштабність події. Раян Катлер, який знімав нерест за допомогою дрона, розповів виданню CBC News: «Нерест оселедця — це неймовірний час, щоб бути тут. Це справді дуже, дуже видовищна подія». За даними NASA Earth Observatory, нерест може тривати від кількох годин до кількох днів, а хмара, зафіксована супутником, залишалася помітною протягом 48 годин.
Цікаво, що ця ділянка океану вже потрапляла в поле зору науковців через інші аномалії. Саме тут у 2020 році було зафіксовано «блукаючу хвилю» (rogue wave) заввишки з чотириповерховий будинок, яка виникла у відкритому океані, здавалося б, нізвідки. Крім того, на південь від острова Ванкувер у березні 2024 року дослідники виявили серію з понад 2000 підводних землетрусів за одну добу, що може свідчити про геологічні процеси розлому морського дна.
Науковці все частіше використовують супутникові дані для моніторингу таких природних явищ. Це дозволяє відстежувати динаміку популяцій риб та стан екосистем у важкодоступних районах без потреби постійної присутності дослідницьких суден, що значно спрощує збір даних про здоров’я океану.
Джерела: livescience.com




