У межах нашого Всесвіту ніщо не здатне рухатися швидше за світло, проте деякі частки наближаються до цієї граничної межі дуже впритул. Нещодавно дослідники зафіксували надзвичайно енергійні електрони, які прибувають із незвичного джерела, що виявилося першим підтвердженим мікроблазаром в історії астрономії.
Щоб зрозуміти природа таких об’єктів, варто згадати надмасивні чорні діри в центрах галактик та активні ядра, які притягують газ і пил. Частина цієї речовини формує аккреційний диск, тоді як решта викидається у вигляді потужних енергійних струменів із осі обертання. Якщо такий джет спрямований прямо на Землю, об’єкт називають блазаром. Нове відкриття демонструє аналогічний процес, але в межах нашої галактики.
Об’єкт IRAS 18293−0941 класифікували як рентгенівську бінарну систему високої маси, що складається з чорної діри масою близько 10 сонячних мас та масивної зорі — блакитного гіганта або надгіганта. Система міститься у сузір’ї Щита на відстані приблизно 11 700 світлових років від нас. За словами вчених, у минулому обидва тіла були масивними зорями, але одна з них вибухнула як наднова та перетворилася на чорну діру.
Ключовим фактором для ідентифікації мікроблазара стали стабільні, безперервні та високоенергетичні джети, які випромінюють потужні рентгенівські та гамма-промені. Дослідження опубліковано в журналі Astronomy and Astrophysics, а першим автором виступив Хосе Марті, професор астрономії та астрофізики з Університету Хаена в Іспанії. Кандидата на цю роль під назвою IRAS 18293−0941 астрономи вперше зафіксували ще у 1989 році як інфрачервоне джерело, проте детально вивчити його вдалося лише тепер завдяки потужнішим телескопам, таким як MeerKAT та VLA.
Автори роботи зазначають, що виявлені постійні джети здатні прискорювати частки до надзвичайно високих енергій рівня тераелектронвольт і навіть петаелектронвольт. Це допомагає пояснити походження найшвидших карпускулярних часток у Чумацькому Шляху та заповнює прогалину в галактичній таксономії. Надалі дослідницька група планує продовжити спостереження за об’єктом, аби детальніше з’ясувати, як саме його потужні струмені впливають на навколишнє міжзоряне середовище та процеси зореутворення.
Джерела: universetoday.com
