Близько 7 300 років тому, приблизно у 5250 році до н. е., біля узбережжя Японії сталося масивне виверження вулкана Кікай-Акахоя. Це одна з найруйнівніших вулканічних подій в історії Землі, яка за шкалою вулканічної експлозивності отримала 7 балів із 8. Виверження спричинило потужні землетруси, цунамі та вкрило японські острови товстим шаром вулканічного попелу.
Міжнародна команда дослідників проаналізувала 540 археологічних зразків, датованих періодом від 8 000 до 6 500 років тому, щоб оцінити наслідки катастрофи для стародавніх громад дзьомон. Результати роботи опублікували в журналі Science Advances. Виявилося, що деякі регіони стали непридатними для життя на тривалий час, проте в інших районах люди змогли адаптуватися до нових умов.
Як зазначає археолог Пітер Джордан з Лундського університету, катастрофа застала спільноти зненацька, супроводжуючись поштовхами та викидами попелу. Водночас археолог Енріко Крема з Кембриджського університету пояснює, що попри значні людські втрати, вцілілі мігрували, формували нові соціальні зв’язки та розвивали інші економічні підходи.
Аналіз показав, що на півдні Кюсю чисельність популяції мисливців-збирачів зменшувалася ще до виверження. Натомість на півночі острова спільноти росли як до катаклізму, так і після нього, що вказує на міграцію в безпечніші райони. Найшвидше відновилося морське життя, і чимало внутрішніх мешканців перебралися до узбережжя, опанувавши нові види господарювання.
Водночас у віддаленіших регіонах, наприклад поблизу затоки Ісе, тимчасове зростання населення призупинилося. Дослідники припускають, що це могло бути спричинене коротким похолоданням через викиди в атмосферу або погіршенням умов для тварин, чиї зуби зношувалися від попелу на рослинності.
Науковці вважають, що подібні історичні дослідження допомагають краще зрозуміти механізми виживання та адаптації людства до різких кліматичних змін і раптових природних катастроф у сучасному світі.
Джерела: sciencealert.com
