Вчені провели масштабне дослідження, яке ставить під сумнів усталену теорію про те, як мозок справляється з емоціями. Раніше вважалося, що активність префронтальної кори безпосередньо пов’язана з успішністю регуляції емоцій. Проте аналіз даних понад 2000 учасників показав, що цей зв’язок значно складніший, ніж припускали нейробіологи.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature, об’єднало 40 наборів даних. Учасники під час сканування fMRI переглядали неприємні зображення та намагалися змінити своє ставлення до них — цей процес психологи називають «когнітивною переоцінкою». Вчені очікували побачити чітку кореляцію між інтенсивністю роботи префронтальної кори та тим, наскільки легше ставало людям після переоцінки ситуації.
Однак результати виявилися неочікуваними. Активність у зонах мозку, відповідальних за емоційний контроль, не продемонструвала очікуваного зв’язку з успішністю застосування цієї стратегії. Навіть дані опитувальників про те, як часто люди використовують переоцінку в повсякденному житті, не збіглися з результатами сканування.
«Деякі ділянки мозку, залучені до регуляції емоцій, не обов’язково є тими самими, чия активність свідчить про те, наскільки добре людина з цим справляється», — пояснив психолог Мауріціо Сікорелло з Центрального інституту психічного здоров’я Німеччини виданню ScienceAlert.
Сікорелло навів приклад розмови з другом після розриву стосунків. Префронтальна кора людини може активно працювати, коли вона намагається поглянути на ситуацію під іншим кутом. Проте чи принесе це полегшення, залежить від того, наскільки цей новий погляд резонує з особистим досвідом людини. Просто залучення певних ділянок мозку не гарантує, що процес переоцінки буде ефективним або особисто значущим для індивіда.
Дослідники також зазначили, що зв’язок між зменшенням активності мигдалеподібного тіла, яке відповідає за емоційні реакції, та суб’єктивним відчуттям полегшення виявився надзвичайно слабким. Для виявлення таких тонких взаємозв’язків потрібні значно більші вибірки, ніж ті, що використовувалися в попередніх, менш масштабних експериментах.
Важливо, що це дослідження базувалося на даних здорових дорослих людей, тому його результати не можна автоматично переносити на людей із серйозними психічними розладами. Крім того, лабораторні умови, де учасники розглядають картинки, не можуть повністю відтворити реальний життєвий досвід подолання стресу.
Це відкриття вказує на те, що оцінка емоційного здоров’я лише на основі сканування мозку є недостатньою. У майбутньому вченим варто зосередитися на вивченні комунікації між різними ділянками мозку та врахуванні контексту особистого досвіду, що може дати повнішу картину того, як саме працюють механізми емоційної регуляції.
Джерела: sciencealert.com
