Чорні діри залишаються одними з найбільш загадкових об’єктів у Всесвіту, попри те, що їхня природа вже частково вивчена наукою. Гравітація на їхній поверхні настільки потужна, що за межі так званого горизонту подій не здатне вирватися навіть світло. У Массачусетському технологічному інституті в Кавліївському інституті астрофізики та космічних досліджень група вчених на чолі з професоркою Ерін Карою зосереджена на вивченні фізики цих об’єктів, їхнього росту та впливу на довколишні галактики.
Ерін Кара розпочала свій шлях у науці в Кембридзькому університеті, де здобула магістерський ступінь, а згодом захистила докторську дисертацію під керівництвом професора Енді Фабіана. У 2009 році команда Фабіана аналізувала архівні рентгенівські дані та зафіксувала дивні затримки сигналів навколо корони чорної діри. Вчені встановили, що це відлуння рентгенівського випромінювання, яке відбивається від аккреційного диска — закрученого потоку газу та пилу.
Нові технології та відкриття
Надалі Кари продовжила роботу в Марілендському університеті та Центрі космічних польотів імені Годдарда NASA, де брала участь у японській місії Hitomi. Отримані там дані допомогли у створенні рентгенівського мікрокалориметра для місії XRISM, наукову групу якої вона зараз очолює. Також дослідниця працювала з командою MIT над створенням приладу NICER, який зараз встановлений на Міжнародній космічній станції.
Сучасні спостереження дозволяють вченим фіксувати несподівані процеси поблизу чорних дір. За словами Ерін Кари, системи можуть активуватися та вимикатися набагато швидше, ніж вважалося раніше, а матерія затягується всередину швидше через зірки, які потрапляють до аккреційних дисків.
У майбутньому команда планує використовувати дані від нових обсерваторій, таких як Ultraviolet Transient Astronomy Satellite та Laser Interferometer Space Antenna для пошуку ультрафіолетових джерел та гравітаційних хвиль від злиття чорних дір.
Джерела: universetoday.com
