Уявлення про те, наскільки монолітною є наша свідомість у теперішньому моменті, може бути дещо перебільшеним. Результати нового дослідження за участю макак та людей демонструють, що людський мозок здатний перемикатися між усвідомленою та неосвідомою візуальною інформацією близько 15 разів на секунду. Це відкриває нові питання щодо того, як саме формується наше сприйняття навколишнього світу.
Команда нейробіологів під керівництвом Яніса Гессе та Доріс Цао з Каліфорнійського університету в Берклі зазначає, що лише частина мозкової активності доходить до рівня свідомости, тоді як решта опрацьовується автоматично. Процес фільтрації сенсорних даних є життєво необхідним, адже інакше потік інформації просто перевантажив би нервову систему. Проте довгий час залишалося загадкою, за яким принципом мозок вирішує, які стимули пропускати до свідомости, а які ховати від неї.
Щоб знайти відповідь, дослідники зосередилися не на просторовому розподілі активності, а на часовому параметрі. Вченим допомогла методика бінокулярної флеш-супресії, під час якої за допомогою спеціальних окулярів кожному оку піддослідних тварин показували різні обличчя. Коли друге зображення різко з’являлося перед іншим оком, мозок зазвичай пріоритезував саме його, витісняючи перше обличчя з поля свідомого сприйняття.
За допомогою мініатюрних електродів у зонах мозку, що відповідають за розпізнавання облич, дослідники зафіксували електричну активність сотень нейронів. Виявилося, що активність клітин не концентрувалася лише на домінуючому другому зображенні. Натомість нейрони стрімко чергували сигнали між першим та другим обличчям із частотою близько 15 герців.
Автори роботи припускають, що такий механізм дозволяє мозку паралельно аналізувати альтернативні інтерпретації побаченого, не порушуючи при цьому звичну поведінку організму. Водночас науковці наголошують на певних обмеженнях експерименту: у дослідженні брали участь лише дві макаки, чиє сприйняття доводилося виводити на основі паралельних тестів з людьми, а вимірювання охоплювали лише специфічні зони зорової кори, а не весь мозок загалом.
Джерела: sciencealert.com
