Медоносні бджоли захищають свої родини не лише завдяки індивідуальним захисним механізмам, а й за допомогою добре скоординованої системи соціального імунітету. Нове наукове дослідження, опубліковане в журналі ISME Communications, демонструє наявність багаторівневих захисних бар’єрів усередині вуликів.
Команда мікробіологів під керівництвом Кени Фернандес із Сіднейського університету та Департаменту первинної промисловості Нового Південного Велсу зібрала зразки з 24 колоній європейської бджоли (Apis mellifera). Дослідники перевірили хімічний склад і мікробіоми меду, прополісу, воску, пилку, а також кишківника бджіл-збирачок із п’яти пасік в Австралії.
Як з’ясувалося, антимікробні властивості та мікробні спільноти змінюються за певним градієнтом від зовнішніх поверхонь вуликів до внутрішніх тканин комах. Зокрема, прополіс виконує ширші функції із захисту довкілля, тоді як ближче до центру гнізда захист стає більш спрямованим на знищення шкідливих бактерій і грибків.
Найпотужніші бар’єри колонії спрямовують проти небезпечних бактеріальних патогенів на кшталт Paenibacillus larvae, здатних повністю знищити вулик. Водночас захист від грибкових інфекцій виявився дещо слабшим, оскільки чимало грибків є корисними або не завдають бджолам критичної шкоди.
Автори роботи зазначають, що стан імунної системи вуликів безпосередньо залежить від різноманітності квітучих рослин та екологічної ситуації в регіоні. Інтенсивне землеробство та скорочення природних ландшафтів можуть поступово послаблювати природний захист бджолиних сімей.
Джерела: sciencealert.com
