У 1687 році сер Ісаак Ньютон опублікував фундаментальну працю «Математичні початки натуральної філософії», де виклав закони руху та гравітації. Його підхід успішно пояснював рух земних припливів, залишаючись науковим каноном понад три століття — до появи загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна.

Нещодавнє дослідження математика Мухіттіна Дженка Есера з Вільного університету Берліна демонструє, що в класичних теоріях припливів можуть приховуватися сліди ефектів загальної теорії відносності. Якщо ньютонівська гравітація дуже точно передбачає вплив Сонця та Місяця на припливи, то підхід Ейнштейна додає до цього динаміку простору-часу та гравітаційні хвилі. Нова наукова робота об’єднує обидві перспективи в єдину модель для перевірки нашого розуміння гравітації.
Дослідження розширює традиційну модель місячних припливів, ураховуючи крос-поляризацію гравітаційних хвиль — один із ключових механізмів, за допомогою яких такі хвилі деформують простір-час. Як зазначив автор роботи у пресрелізі університету, Ісаак Ньютон чудово пояснює припливи, тоді як Альберт Ейнштейн показує динамічність гравітації та поширення змін простору-часу у вигляді хвиль. Їхнє поєднання дозволяє поставити питання про те, які сліди цього можна виявити за допомогою високоточних вимірювань.
Гравітаційні хвилі, передбачені Ейнштейном, є брижами простору-часу, які виникають унаслідок злиття масивних об’єктів на кшталт чорних дір чи нейтронних зір. Водночас подібні хвилі можуть породжуватися й меншими гравітаційними взаємодіями — зокрема, системою Земля — Місяць — Сонце. Головною складністю у дослідженні Есера було відмежування потенційних додаткових сигналів від похибок вимірювання, невизначеностей систем відліку та розрахунків положення світил. Науковець окреслив фактори, які необхідно враховувати для ізоляції сигналу та визначення фізичних ефектів, створивши кількісну базу для майбутніх вивчень припливних аномалій.
«Ми не заявляємо про відкриття нового гравітаційного ефекту, а показуємо, як саме його можна цілеспрямовано шукати», — пояснив Мухіттін Дженк Есер. Система Земля — Місяць підходить для цього найкраще, оскільки її припливні процеси вже зараз описані та виміряні з надзвичайно високою точністю.
Джерела: universetoday.com




