Понад пів мільярда років тому на Землі почали з’являтися перші багатоклітинні організми, відомі як едіакарська біота. Вони суттєво відрізнялися від сучасних істот та переважно мали м’які тіла, через що знайти їхні рештки вкрай складно. У новому науковому дослідженні геологи та біологи з Університету Аделаїди звернули увагу на унікальні скам’янілості з хребта Фліндерс у Південній Австралії, щоб зрозуміти механізми їхнього збереження.
Протягом едіакарського періоду, що тривав приблизно від 635 до 538 мільйонів років тому, ландшафт регіону зазнавав значних змін на тлі коливань рівня світового океану. Дослідники картографували геологічні особливості місцевості й виявили сліди глибоких стародавніх каньйонів, орієнтованих на південний схід. Деякі з них сягали 280 метрів завглибшки та понад шість кілометрів завширшки.
Як зазначають автори роботи, ці каньйони сформувалися переважно внаслідок підводної ерозії через суттєве падіння рівня моря. Згодом, коли вода знову почала прибувати, простори швидко затопило, а каньйони заповнилися осадовими породами. Саме ці процеси створили унікальні умови в шарах кварциту Роунслі, де збереглися делікатні відбитки прадавніх організмів.
«Ми знайшли свідчення того, що величезні підводні каньйони перетинали континентальний шельф перед тим, як їх стрімко затопило під час підвищення рівня моря», — розповів провідний автор дослідження, геолог Кароль Ферніх. За його словами, саме це затоплення сформувало вікно виняткового збереження одних із найбагатших едіакарських скам’янілостей на планеті.
Співавтор роботи, біолог Дієго Гарсія-Беллідо, додав, що подібні скам’янілості можуть уціліти лише за ідеального збігу екологічних умов. Науковці припускають, що потужні потоки води переміщували великі масиви матеріалу на дні стародавнього басейну. Результати дослідження опубліковані в науковому виданні Earth and Planetary Science Letters.
Джерела: sciencealert.com




