Люди, які страждають на афантаксію, не можуть навмисно викликати зорові образи у своїй свідомості під час неспання. Проте ситуація часто змінюється після засинання, коли в сновидіннях можуть з’являтися знайомі обличчя та місця. Науковці вирішили детальніше дослідити цей феномен і опублікували результати роботи у виданні Scientific Reports.
Дослідження очолили фахівці з Університету Квінсленда в Австралії Дерек Арнольд та Лорен Буєр спільно з Мерліном Монцелем з Боннського університету в Німеччині. Самі дослідники мають довічну афантаксію, причому їхній досвід відрізняється: Арнольд може уявляти звуки, а Буєр — дотики, проте жоден із них не здатен самостійно формувати ментальні картинки. Команда проаналізувала відповіді 205 онлайн-анкет, розділивши учасників на групу візуальної афантаксії (84 особи) та контрольну групу (121 особа).
Учасники оцінювали свої відчуття під час спогадів, а також розповідали про звуки, запахи, смаки, дотики, відчуття руху та внутрішнє мовлення. Усередині групи з афантаксією 46 відсотків опитаних зазначили, що завжди бачать візуальні сни, тоді як близько 8 відсотків ніколи не стикалися з таким досвідом. Водночас дослідники не виявили доказів того, що сильніша здатність уявляти щось наяву напряму пов’язана з частішими зоровими сновидіннями.
Чіткіші паралелі вчені помітили щодо звуків та внутрішнього мовлення. Ті учасники, які частіше чули звуки та розмови увімкненому стані або у снах, частіше використовували подібні елементи у повсякденному житті, наприклад, під час ментального репетирування розмов. Попри це, зв’язок між цими процесами виявився переважно слабким або помірним.
Точні причини, чому певні відчуття доступні людині уві сні, але недоступні на вимогу вдень, наразі залишаються невідомими. Автори роботи припускають, що це може бути пов’язано з особливостями взаємодії ділянок мозку, які відповідають за уяву. Надалі дослідники планують проводити нові експерименти зі скануванням мозкової активності та швидким пробудженням учасників одразу після сновидінь для перевірки цих припущень.
Джерела: sciencealert.com
