Питання повернення грізлі (Ursus arctos horribilis) до Каліфорнії залишається предметом гострих дискусій між екологами та урядовими структурами. Нові дослідження ставлять під сумнів офіційні моделі Служби рибних ресурсів та дикої природи США (FWS), які тривалий час використовувалися для обґрунтування відсутності перспектив для відновлення популяції цих хижаків у штаті.
Проблема «циклічної логіки»
Комп’ютерне моделювання стало стандартним інструментом у природоохоронній діяльності, проте автори нових робіт вказують на фундаментальну ваду таких підходів. Більшість моделей, розроблених FWS, спираються на припущення, що грізлі можуть виживати лише там, де вони мешкають зараз. Це створює ефект «циклічної логіки»: науковці вивчають лише наявні ареали, ігноруючи історичні території, які могли б стати придатними для життя ведмедів сьогодні.
У 2019 році, після судового позову, FWS нарешті провела аналіз потенційних місць для відновлення популяції, включивши до нього Сьєрра-Неваду в Каліфорнії та гори Сан-Хуан у Колорадо. Проте висновки відомства виявилися невтішними: за версією FWS, ці регіони не мають достатньо безпечних територій для підтримки життєздатної популяції. Критики, зокрема Девід Меттсон, назвали цей звіт упередженим, стверджуючи, що він був спрямований на отримання заздалегідь визначеного результату, а не на об’єктивну оцінку.
Каліфорнія: більше ніж мегаполіси
Поширений міф про те, що Каліфорнія занадто густонаселена для грізлі, не витримує перевірки фактами. Хоча штат має майже 40 мільйонів жителів, 95% населення зосереджено в містах, а 75% людей займають лише близько 2% території. За межами урбанізованих та сільськогосподарських зон Каліфорнія володіє одними з найбільших площ природоохоронних територій у США, що значно перевищує показники багатьох інших штатів.
Порівняння з національним парком Єллоустоун також демонструє цікаву картину. У 2024 році відвідуваність парку Секвоя-Кінгс-Каньйон, який на 97% складається з дикої природи, перевищила 2 мільйони осіб. Це співвідношення відвідувачів на акр площі виявилося порівнянним із показниками Єллоустоуна, де грізлі успішно співіснують із великим потоком туристів. При цьому в Сьєрра-Неваді менше доріг, що перетинають заповідні зони, що є критичним фактором для безпеки диких тварин.
У 2024 році група дослідників під керівництвом Алекса Макінтурфа з Вашингтонського університету опублікувала результати багаторічного проєкту, який переглянув потенціал каліфорнійських екосистем. Автори використали чотири різні комп’ютерні моделі, щоб отримати більш об’єктивну картину. Попередні незалежні розрахунки, проведені Меттсоном та Троєм Мерріллом для південно-західних штатів, вже показали наявність понад 45 000 квадратних кілометрів придатного середовища, здатного підтримувати понад 1000 ведмедів. Подальші кроки в цьому напрямку залежатимуть від того, чи змінить FWS свій підхід до моделювання та чи врахує нові наукові дані у своїх майбутніх планах відновлення видів.
Джерела: livescience.com




