Дослідники вже давно намагаються повністю зрозуміти принципи роботи людського геному, але розшифрування всіх трьох мільярдів будівельних блоків ДНК не дало остаточних відповідей. З’ясувалося, що на самі гени припадає лише близько двох відсотків нашого генетичного матеріалу. Головна складність полягає не у вивченні окремих генів, а в тому, як саме вони регулюються та активуються залежно від потреб організму.
Щоб упоратися з величезними масивами даних, біологи все частіше залучають штучний інтелект. Такі спеціалізовані розробки, як Evo 2, Genos чи AlphaGenome від Google DeepMind, навчаються на базі генетичних послідовностей та роблять прогнози щодо біологічних процесів чи ризиків захворювань. Проте критики зазначають, що подібні алгоритми працюють за принципом «чорної скриньки», спираючись на кореляції з уже відомих випадків.
Як зазначає біолог Гарвардської медичної школи Карен Адельман, наш геном є результатом майже чотирьох мільярдів років еволюції, тому він суттєво відрізняється від простих інструкцій чи проєктів. Традиційне уявлення про те, як ДНК створює білки через РНК за допомогою рибосом, залишається правильним, проте самі гени можуть бути не найцікавішою частиною загальної системи регуляції.
У складних організмах процес регуляції генів виявився надзвичайно заплутаним і містить безліч перекривальних систем контролю. На відміну від бактерій, де транскрипційні фактори працюють за простою логікою «ключ до замка», у людини подібні білки не мають чітких уподобань щодо сайтів зв’язування та діють групами. Через це очікування, що штучний інтелект швидко вирішить усі загадки біології за допомогою простого підходу «вхід-вихід», можуть виявитися передчасними.
Джерела: wired.com
