Близько половини дорослих жителів США ділять своє ліжко з домашніми улюбленцями. Попри те, що собаки часто хропуть, займають багато місця на матраці чи постійно перевертаються, чимало власників усе одно пускають їх до себе. Проте досі науковці майже не досліджували зворотний бік цього процесу — чи порушують самі люди сон своїх чотирилапих друзів?
Команда антропологів із Університету Торонто вирішила з’ясувати це за допомогою опитувань та трекерів руху. Дослідники проаналізували нічну активність 25 учасників із Канади та 38 пар «людина-собака». Серед них четверо власників завжди спали з псами у спільному ліжку, десятеро робили це інколи, а ще 11 ніколи не пускали тварин до спальні.
Аналіз даних показав, що ночні рухи людей і собак синхронізовані навіть тоді, коли тварина відпочиває на власному килимку. Коли один із них починав рухатися, інший зазвичай робив те саме протягом кількох наступних хвилин. У 22 парах, чиї паттерни активності збіглися, рух людини передував активності собаки у 45 відсотках випадків, тоді як навпаки ставалося лише у 18 відсотках.
Автори роботи зазначають, що результати вказують на глибокий взаємозв’язок та спільні рутинні звички, які формувалися тисячоліттями спільної еволюції. Люди й собаки живуть поруч уже щонайменше 15 000 років, тому тварини надзвичайно тонко реагують на поведінку господарів. Водночас дослідження охопило лише північні породи — хаскі та маламутів, тому для інших чотирилапих показники можуть відрізнятися.
«Ми ділимо простір і рутину, і найчастіше самі створюємо розпорядок для наших собак», — пояснює співавторка дослідження Лаванія Нагендран. Утім, учені здивовані тим, що спільний сон не продемонстрував негативного впливу на загальну тривалість чи ефективність відпочинку, хоча близько 72 відсотків учасників зізналися, що собака поруч допомагає їм почуватися у безпеці.
Джерела: sciencealert.com
