Стрес та тривожність впливають не лише на психологічний стан людини, але й залишають невидимі хімічні сліди по всьому тілу. Науковці вирішили перевірити, чи можливо виявити такі біологічні маркери на рівні цілої спільноти. Дослідники з Університету Квінсленда в Австралії довели, що для цього можна використовувати аналіз стічних вод.
Команда вчених проаналізувала зразки каналізаційних стоків із території австралійського університетського кампусу, де навчається близько 30 000 людей. Вони порівняли показники, зібрані під час звичайного навчального семестру та в період іспитів, а також зіставили їх із даними з сусідньої житлової забудови. Результати опубліковано в науковому виданні Nature Water.
Аналіз показав, що під час сесії на території кампусу помітно зростали рівні двох біомаркерів оксидативного стресу — 8-OHG та 8-OHdG. При цьому лише підвищення показника 8-OHG виявилося статистично значущим у порівнянні з загальною громадою. Автори роботи зазначають, що такий стрибок повністю збігається з фізіологічним та психологічним навантаженням під час академічних оцінювань.
Окрім маркерів стресу, дослідники зафіксували коливання інших речовин. Зокрема, період іспитів супроводжувався зростанням рівня антидепресантів у стоках, що може вказувати на підвищене споживання таких препаратів, як амітриптилін, циталопрам, флуоксетин та венлафаксин. Проте статистично достовірним виявилося збільшення концентрації лише амітриптиліну.
Водночас інші речовини, наприклад ліки проти синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, не показали помітних змін. Маркери кофеїну та штучних підсолоджувачів під час сесії навіть знизилися порівняно з рештою громади, а споживання алкоголю тимчасово зменшилося з подальшим зростанням після завершення іспитів.
Науковці визнають певні обмеження своєї роботи, адже туалетами на кампусі користуються не лише студенти, а й викладачі, персонал та відвідувачі. Попри це, вони вважають аналіз стічних вод перспективним інструментом для неінвазивного моніторингу динаміки стресу та звичок великих колективів у реальному часі.
Джерела: sciencealert.com
