Новий науковий огляд, опублікований у Journal of the Endocrine Society, привернув увагу до можливого зв’язку між рівнем тестостерону в організмі та порушеннями серцевого ритму. Група дослідників під керівництвом кардіоваскулярного дослідника Ананда Редді Малігіредді з Медичного центру Канзаського університету проаналізувала наявні лабораторні та клінічні дані щодо впливу цього гормону на роботу серця.
Автори роботи дійшли висновку, що і дефіцит, і надлишок тестостерону пов’язані з вищою ймовірністю розвитку фібриляції передсердь. Найменший ризик, на думку вчених, спостерігається тоді, коли показники гормону перебувають приблизно посередині нормального діапазону. Це може допомогти лікарям точніше підбирати цільові рівні під час замісної терапії та уважніше стежити за станом пацієнтів.
Фібриляція передсердь виникає тоді, коли верхні відділи серця втрачають скоординований ритм. Такий стан здатний викликати втому, запаморочення та відчуття тремтіння в грудях, хоча інколи він протікає безсимптомно. Окрім того, аритмія підвищує ризик інсульту, через що деяким пацієнтам потрібен прийом спеціальних препаратів для розрідження крові.
«Як занадто мало, так і занадто багато тестостерону, здається, підвищують ризик фібриляції передсердь через окремі біологічні механізми», — зазначив співавтор дослідження, кардіолог Раджат Баруа з Медичного центру у справах ветеранів Канзас-Сіті.
Раніше популяційні спостереження вже вказували на небезпеку низького тестостерону, зокрема дані Фрамінгемського дослідження серця. Водночас аналіз за участю майже 4,5 тисячі літніх чоловіків без попередніх серцево-судинних захворювань показав, що у представників із найвищими показниками гормону ризик аритмії був приблизно вдвічі вищим, ніж у тих, хто опинився в середній групі. Крім того, клінічне випробування TRAVERSE зафіксувало цей розлад у 3,5% учасників із тестостероновим гелем проти 2,4% у контрольній групі.
Лабораторні тести свідчать, що різні рівні гормону впливають на серце через неоднакові шляхи. Нестача тестостерону здатна порушувати регуляцію кальцію всередині серцевих клітин, тоді як підвищені концентрації змінюють калієві струми, що відповідають за електричні сигнали. Перед початком терапії дослідники радять комплексно оцінювати ризики, зважаючи на артеріальний тиск, вживання алкоголю, апное уві сні та ожиріння.
Водночас автори наголошують, що наявні спостережні дослідження фіксують лише кореляцію, а не пряму причинно-наслідкову зв’язку, до того ж окремі метааналізи не виявляли статистично значущого зростання ризиків. Подальші клінічні випробування мають показати, чи здатне цілеспрямоване утримання нормального рівня гормону реально знизити кількість серцевих аритмій.
Джерела: sciencealert.com
