Космічні обсерваторії Hubble та James Webb спільно дослідили невелику, але надзвичайно активну ділянку зореутворення, яку неофіційно називають туманністю «Голова кота». Вона розташована у складі величезної туманності Кіля на відстані близько 7,5 тисяч світлових років від нашої планети. Свою назву ця область отримала через характерну форму пилового стовпа, що нагадує кота, який сидить спиною до глядача та повернув голову праворуч.
Унікальну ه-подібну структуру та інші елементи туманності сформували потужне ультрафіолетове випромінювання й зоряні вітри від масивних зір регіону. Поки цей процес, відомий як зоряний зворотний зв’язок, поступово руйнує навколишній газ і пил, щільніші ділянки тимчасово тримають удар. Дослідження цих процесів допомагає астрономам краще зрозуміти складну механіку народження нових світил.
Різні діапазони — нові деталі
Обидва телескопи зазнімкували туманність у різних спектрах світла, доповнюючи одне одного. Телескоп Hubble, що працює у видимому діапазоні, показав непрозорий коричневий пиловий стовп із яскравим жовтим обідком на правому краю. Світіння цього краю зумовлене іонізацією газу ультрафіолетом сусідніх масивних зір, що запускає процес фотовипаровування. Особливу увагу привертає «око» кота — червонувата пляма, яка, ймовірно, є молодою зорою, зануреною у хмари пилу.
Своєю чергою, космічний телескоп Webb використав інфрачервоні прилади, дозволивши зазирнути крізь щільні завіси пилу. У ближньому інфрачервоному діапазоні пилові філаменти стають прозорішими, відкриваючи безліч зір фону та навіть далекі галактики за межами Чумацького Шляху. Середній інфрачервоний діапазон демонструє теплі пилові структури та вуглецеві молекули, які підсвічують делікатні деталі туманності м’якими білуватими відтінками.
Отримані дані дозволяють ученим детальніше аналізувати взаємодію між газом, пилом і зоряним випромінюванням. Спостереження за областями на кшталт туманності «Голова кота» є ключовим етапом у вивченні циклу життя зір у нашій Галактиці.
Джерела: science.nasa.gov, universetoday.com
