Протягом понад 1600 марсіанських днів ровер NASA Perseverance вивчав дрібні та ультрадрібні частки пилу, що осідають на зразках матеріалів для скафандрів. Дослідження, проведене за допомогою бортових приладів апарата, дає змогу краще зрозуміти поведінку марсіанського пилу та його потенційний вплив на майбутні пілотовані місії.
Під час місій «Аполлон» на Місяць пил створював чимало проблем для астронавтів: він дряпав захисні візори, псував ущільнювачі та руйнував зовнішні шари скафандрів, а також викликав подразнення дихальних шляхів. Марсіанський пил відрізняється від місячного: через постійне тертя вітром його зерна мають більш заокруглену форму, проте вони містять чимало силікатів, а також збагачені залізом, сіркою, хлором і фосфором.
Для аналізу пилу вчені використали спеціальні зразки тефлону, вектрану та базальтового скла, які закріплені на калібрувальних мішенях інструментів SHERLOC та PIXL. Оскільки деякі з цих матеріалів не мають елементів, які міг би напряму виявити спектрометр PIXL, усі зафіксовані сигнали належали саме пилу, що осів на поверхні.
Прилад PIXL вперше зафіксував на Марсі частки двох надзвичайно дрібних категорій: дрібні частки розміром менш як 2,5 мікрометра та ультрадрібні частки близько 100 нанометрів. На Землі частки такого розміру можуть проникати глибоко в легені та потрапляти до кровотоку чи навіть переміщуватися до головного мозку через нюховий нерв. Крім того, марсіанський пил містить перхлорати та реакційноздатне залізо, здатні викликати клітинні пошкодження.
Аналіз показав, що статична електрика змушує частки різного розміру прилипати до певних матеріалів. Органічні полімери на кшталт тефлону активно притягують найдрібніший пил, тоді як інші покриття збирають його менше. Отримані дані допоможуть інженерам удосконалити дизайн скафандрів, створити надійніші системи шлюзів та розробити стандарти безпеки для майбутніх дослідників Червоної планети.
Джерела: nasa.gov
