Сучасні амфібії не здатні виживати в океані через свою пористу шкіру, яка не витримує впливу солі. Проте нещодавня знахідка в Китаї свідчить, що давні представники цього класу могли повністю адаптуватися до морського середовища. У відкладеннях пізнього тріасу місцеві фермери виявили два скам’янілі скелети стародавньої амфібії, названої Gerrothorax maritimus.
Знахідку зробили в повіті Гуаньлін провінції Гуйчжоу, у шарі гірських порід віком близько 237 мільйонів років. У тріасовому періоді ця територія була повністю затоплена морем, а нова амфібія мешкала поруч з ільтіозаврами, черепахами та кріноідеями. Дослідження опубліковане в науковому журналі Nature Ecology & Evolution геологом Ліпіном Дяо та його колегами.
Зразок знайшли на відстані понад 30 кілометрів від будь-якого потенційного суходолу. Оскільки обидва скелети збереглися майже повністю, зокрема пальці кінцівок, вчені відкинули гіпотезу про те, що тіла могло принести течією. Як зазначає співавтор роботи, палеонтолог з Каліфорнійського університету в Девісі Рьосуке Мотані, незбереженість кінцівок є першою ознакою тривалого дрейфу мертвої тварини у відкритому морі.
Головною відмінністю Gerrothorax maritimus від сучасних амфібій є наявність важкого панцира з твердих пластин на пласкому тілі. Дослідники вважають, що саме цей захисний шар перешкоджав поглинанню води через шкіру, через що тварина пила воду травною системою. Додатковим доказом морського способу життя став аналіз ізотопів стронцію в кістках, співвідношення яких відповідало тріасовій морській воді, а не місцевим породам.
Більший із двох знайдених екземплярів сягає щонайменше 73,7 сантиметра вздовж збереженої лінії тулуба. За своєю масою він нагадував сучасну велетенську саламандру, проте мав більш кремезну будову. Через важку броню, слабкі кінцівки та пласку форму тіла тварині було б надзвичайно важко пересуватися суходолом, навіть якби вона намагалася туди виходити.
Джерела: sciencealert.com
