У світі дикої природи існує чимало дивовижних еволюційних адаптацій, але одна з найнезвичніших належить метеликам-бражникам. Дослідники виявили, що ці комахи незалежно одне від одного еволюціонували видавати ультразвукові звуки за допомогою власних геніталій, аби захиститися від голодних кажанів.
Як зазначається у нещодавньому науковому дослідженні під керівництвом ентомолога Пола Масоніка з Флоридського музею природної історії, ця здатність виникала окремо близько семи разів за останні 30 мільйонів років. Оскільки метелики не мають голосових зв’язок, вони використовують процес стридуляції — тертя різних частин тіла між собою для створення звуку.
Команда вчених проаналізувала анатомічну будову геніталій самців та виділила три різні механізми утворення ультразвуку. В одних видів спеціалізовані лусочки на статевих органах труться об лусочки на черевці, в інших — об крихітні шипи, а в третьої групи лусочки чіпляються за невеликі горбики. Кожен такий метод створює власну серію швидких клацань, дзижчання або трелей на частотах, які не сприймає людське вухо.
Аналіз аудіозаписів показав, що не всі ці звуки однаково ефективно збивають з пантелику сонар хижаків. Дослідники припускають, що триваліші сигнали допомагають метеликам успішно дезорієнтувати кажанів у польоті. Водночас короткі спалахи звуку можуть просто раптово налякати хижака в останню секунду атаки або ж служити для акустичної мімікрії.
Окрім захисту від хижаків, науковці не виключають й інші можливі функції таких звуків. Зокрема, різноманітність акустичних сигналів у представників із «шиповим» чи «горбистим» механізмами теоретично може використовуватися для впізнавання особин свого виду під час шлюбного періоду, хоча цю гіпотезу ще належить перевірити у майбутньому.
Джерела: sciencealert.com
