Більшість випадків хитрощів у дикій природі є еволюційними адаптаціями, а не свідомим вибором. Проте деякі види демонструють поведінку, яка нагадує навмисне введення в оману заради власної вигоди. Дослідники намагаються зрозуміти, чи можна вважати це справжньою брехнею в тому сенсі, як її розуміють люди.
Яскравим прикладом такої тактики є африканський птах дронго з роду вилохвостих. Цей невеликий пернатий майстерно імітує тривожні сигнали інших тварин, наприклад, сурикатів чи птахів інших видів. Коли сусідні мешканці чують небезпеку, вони залишають свою здобич і тікають до укриття, після чого дронго спокійно забирає кинуту їжу.
Варто зазначити, що у своєму арсеналі ці птахи мають понад п’ятдесят унікальних обманних звуків. Щоб жертви не звикли до фальшивих попереджень, дронго постійно чергують різні сигнали. Така стратегія дозволяє їм успішно маніпулювати не лише сурикатами, а й іншими тваринами, які шукають їжу на землі.
Попри численні приклади подібної поведінки, науковці поки не поспішають остаточно заявляти, що тварини здатні навмисно брехати. Зоолог і науковий комунікатор Джеймс О’Генлон зазначає, що дослідники намагаються уникати антропоморфізму та не приписувати тваринам людські емоції чи мотиви. Крім того, сама природа наукового методу полягає в тому, щоб перевіряти гіпотези, а не робити категоричні остаточні висновки.
Ці та інші питання автор досліджує у своїй новій книжці «Liars, Cheats and Copycats: Trickery and Deception in Nature», яка виходить у видавництві Columbia University Press у 2026 році. На думку фахівців, подібні форми маніпуляцій ще належить виявити в інших соціальних тварин, зокрема у китоподібних чи диких собак.
Оновлено 31.10.2026, 15:20
У своїй книзі біолог Джеймс О’Генлон також наводить приклад золотистих роксоланів, які використовують фальшиві тривожні сигнали, щоб відлякати інших членів групи та забрати їхню їжу. З часом зграя перестає реагувати на такі маніпуляції, що може свідчити про наявність певних «соціальних правил» у тварин.
Крім того, дослідження за участю шимпанзе та собак демонструють, що здатність до маніпуляцій не обов’язково залежить від розміру мозку: наприклад, собаки вчилися вводити в оману швидше за приматів.
Джерела: livescience.com
