Під час вертикальних злетів та посадок на Місяць ракетні двигуни створюють потужний потік гарячих газів, який підіймає в повітря хмари абразивного пилу — реголіту. Через відсутність атмосфери ці частинки розлітаються на великі відстані та можуть пошкодити обладнання, житлові модулі чи сусідню інфраструктуру. Для розв’язання цієї проблеми космічні агенції залучають приватних партнерів та дослідників до розробки безпечних посадкових майданчиків у межах програми Artemis.
Команда студентів та дослідників з Університету Алабами в Гантсвіллі (UAH) під керівництвом професорки Джуді Шнайдер розробила концепт модульної та вентильованої посадкової платформи. Проєкт реалізується за підтримки компанії Linc Research та програми NASA Small Business Technology Transfer. Цього літа дослідники провели серію вогневих випробувань прототипу у Центрі досліджень двигунів при університеті.
Для створення експериментального зразка діаметром 3,65 метра фахівці використали окремі бетонні блоки, які імітують будівельні матеріали з місячного реголіту. Конструкція містить вбудовані канали та датчики, що фіксують параметри проходження реактивного струменя. Під час трьох випробувань із запуском ракетного двигуна платформа довела свою здатність ефективно вловлювати та перенаправляти гарячі гази через інтегровану систему вентиляції.
Переваги модульної конструкції та подальші плани
На Землі для гасіння та відведення енергії ракетних двигунів зазвичай застосовують габаритні споруди з водяним охолодженням. На місячній поверхні запаси води вкрай обмежені, тому інженерам довелося шукати інші інженерні рішення. За словами Джуді Шнайдер, внутрішньо вентильована структура дозволяє уникнути руйнування майданчика від надлишкового тепла, на відміну від суцільних плит, які страждають від тріщин та розлітання уламків.
Модульний підхід також спрощує транспортування та збирання інфраструктури безпосередньо на супутнику Землі, де простір для виробництва та монтажу суворо обмежений. Малі компоненти легше обслуговувати та ремонтувати, а в майбутньому їх можна буде виготовляти на місці за допомогою місцевих ресурсів. Після успішного завершення початкового етапу команда працює над створенням більшого прототипу діаметром шість метрів.
Наступний зразок відправлять до Центру космічних польотів імені Маршалла для детальніших перевірок і оцінки готовності технології до реального застосування у майбутніх місячних місіях.
Джерела: universetoday.com
