Супутник Landsat 8 від NASA та USGS за допомогою інструмента Operational Land Imager (OLI) зробив знімки каньйону Пайн-Крік у північно-центральній частині Пенсильванії. На супутникових кадрах, зроблених у жовтні 2026 року, зафіксовано, як листя в лісах навколо ущелини змінює зелений колір на яскраві червоні та золоті відтінки.
Це місце часто називають «Великим каньйоном Пенсильванії». Ущелина простягається приблизно на 72 кілометри від Енсонії до злиття Пайн-Крік із Західною гілкою річки Саскуеханна, досягаючи найбільшої глибини у районі Вотервілла — близько 460 метрів. На відміну від пустельних каньйонів на південному заході США, схили Пайн-Крік густо вкриті рослинністю, зокрема змішаними дубовими та листяними лісами Півночі з домішками сосен і хвойних порід.
Формування каньйону тісно пов’язане з льодовиками останнього льодовикового періоду, хоча сам льодовик не прорізав ущелину напряму. Річка Пайн-Крік колись текла на північ, проте наступаючі льодовики перегородили їй шлях і утворили озера. Згодом ці водойми переповнилися, і вода потекла на південь, а залишки льодовикових порід остаточно заблокували північний напрямок потоку.
У XIX столітті цей регіон сильно постраждав від масової вирубки лісів для забезпечення попиту на деревину. Білу сосну та гігантський хвойний ліс активно використовували для побудови корабельних щогл та дублення шкіри, через що місцевість тривалий час називали «Пенсильванською пустелею». Згодом лісовий покрив відновився, і тепер тут мешкають дикі тварини, зокрема чорні ведмеді, койоти, рисі та різноманітні птахи.
У 1968 році територію площею 12 000 гектарів офіційно визнали Національною природною пам’яткою. Зараз відвідувачі можуть оглядати мальовничі краєвиди ущелини через мережу державних парків та пішохідно-велосипедну стежку Pine Creek Rail Trail.
Джерела: science.nasa.gov
