Мережа далекого космосу NASA перевантажена запитами через стрімке зростання кількості супутників, що ускладнює відстеження нових місій. Група науковців з Advanced Space, Space Exploration Engineering та Техаського університету A&M запропонувала розв’язання цієї проблеми без додаткових витрат. За їхнім задумом, для визначення координат космічного апарата можна використовувати дані сонячних панелей під час проходження затемнень.
Будь-який космічний апарат постійно моніторить вихідну потужність своїх сонячних батарей за допомогою алгоритмів стеження за точкою максимальної потужності. Під час орбітальних затемнень, коли небесне тіло затуляє Сонце, генерація енергії припиняється, а бортові акумулятори підтримують роботу електроніки. Точний час падіння та відновлення напруги на панелях несе в собі інформацію про місцеперебування апарата в просторі.
Оскільки астрономічні позиції Сонця, Землі та Місяця відомі на роки вперед, дослідники можуть точно моделювати параметри космічних тіней. Вони використали архівні дані історичних спостережень за місячними кратерами, щоб пов’язати особливості рельєфу та атмосферні спотворення з часом настання затемнень. Це дозволяє навігаційному алгоритму визначати тривимірні координати апарата без використання камер, зіркових трекерів чи радіосигналів.
Ефективність підходу перевірили на телеметрії місії CAPSTONE, яка працювала на навколомісячній орбіті. У січні 2026 року апарат пройшов крізь тінь Місяця, зафіксувавши падіння напруги від 23 до майже нуля вольт з подальшим відновленням до 31 вольта. Алгоритм зміг визначити час входу та виходу з тіні з похибкою у межах 15 секунд.
Симуляції показали, що обробка таких даних здатна скоротити похибку визначення координат більш ніж на 60% у разі втрати зв’язку із наземними станціями. Метод не потребує додаткового апаратного забезпечення і слугує надійним запасним інструментом для місій у глибокому космосі.
Джерела: universetoday.com




