Питання про те, чи була на Землі колись гора вища за сучасний Еверест, залишається відкритим для геологів. Хоча точної деталізації подій сотні мільйонів років тому наука поки що не має, дослідники використовують непрямі докази для пошуку найвищих древніх піків.
Гори утворюються внаслідок зіткнення тектонічних плит, що виштовхують континентальну кору вгору. Проте над поверхнею видно лише невелику частину такої структури — подібно до айсбергів, гірські масиви мають глибокі «корені» під землею. На думку вчених, найвищі гори минулого слід шукати саме в місцях із найглибшими залишками земної кори.
Сучасний Гімалайський хребет має корені, що сягають приблизно 80 кілометрів углиб, тоді як сам Еверест становить лише близько 14% від цієї масиви гірської породи. За словами дослідників, існує фізичне обмеження на максимальну висоту гір: після досягнення певного рівня вони починають руйнуватися під власною вагою через гравітацію та ерозію.
Серед головних кандидатів на звання творців найвищих гір в історії Землі експерти виділяють кілька прадавніх супергірських систем. Зокрема, Трансгондванську супергору, яка почала формуватися близько 650 мільйонів років тому внаслідок масштабного зіткнення континентів і колись перевершувала Гімалаї за довжиною у три рази.
Ще однією перспективною структурою є залишки орогена Гренвіль, що виникли при утворенні суперконтиненті Родінія приблизно 1,3 мільярда років тому. Дослідження кристалів циркону з глибинних шарів також вказують на існування грандіозних гір під час формування суперконтиненті Нуна близько 2 мільярдів років тому.
Водночас зазирнути ще далі в минуле науці заважає те, що гарячіша молода Земля не могла підтримувати надто високі гори через меншу міцність розігрітої кори. Тому достеменно встановити, чи існував колись пік, вищий за 8849 метрів над рівнем моря, за допомогою сучасних методів навряд чи вдасться.
Джерела: livescience.com
