Каракатиці відомі своєю здатністю майстерно змінювати зовнішній вигляд під час полювання, випускаючи хвилі кольору по всьому тілу. Дослідники зазначають, що ці морські хижаки використовують великі складні очі для пошуку здобичі, після чого повільно та непомітно наближаються до неї. Під час наближення тварини влаштовують справжнє світлове шоу, яке заворожує спостерігачів, проте науковці сумніваються у гіпнотичному ефекті такого забарвлення.
Дивовижні візуальні ефекти створюються завдяки спеціальним клітинам шкіри — хроматофорам, іридофорам та лейкофорам. Вони здатні розширюватися та скорочуватися всього за мілісекунди, формуючи складні візерунки та відтінки. Як пояснив Бретт Грасс із Морської біологічної лабораторії у Вудс-Холі, каракатиця прагне наблизитися до креветки, риби чи краба так, щоб не викликати у здобичі тривоги.
Попри популярні припущення про «гіпноз», дослідники наголошують, що гіпнотичний стан зазвичай є специфічним для людей психологічним явищам. Коннор Гіббонс із Колумбійського університету зазначає, що зміна кольорів радше слугує хитрим маскуванням. Переливи світла розбивають силует тварини, і жертва не сприймає її як загрозу, доки не стає надто пізно.
Коли дистанція стає мінімальною, каракатиця стрімко викидає два довгі мисливські тентаклі з прихованих кишень біля рота. Бретт Грасс порівнює цей рух із язиком хамелеона, що хапає комаху в одну мить. Здобич притягується до дзьоба, після чого хижак впорскує отруту, яка знерухомлює жертву та економить енергію молюска.
Водночас частина експертів вважає кольорові спалахи способом дезорієнтувати жертву, а не просто сховати контури тіла. Механізми управління таким яскравим забарвленням та точне призначення світлових хвиль ще потребують детальнішого вивчення біологами.
Джерела: livescience.com
