Астрономи звернули увагу на незвичне явище — існування зірок, які можуть здаватися зеленими, жовтими чи навіть рожевими. Хоча в популярній культурі «зелена зірка» часто звучить як щось міфічне, науковці підтверджують, що такі об’єкти існують, хоча й не зовсім так, як ми звикли думати про зоряну еволюцію. Нові дані, опубліковані NASA, проливають світло на природу білого карлика WD J1330+6435, який кидає виклик традиційним уявленням про кольори космосу.
Зазвичай колір зірки визначається її температурою. Гарячі зірки випромінюють світло переважно в синьому спектрі, тоді як холодніші — у червоному. Більшість зірок, які ми бачимо на нічному небі, виглядають білими або мають ледь помітний відтінок, зумовлений їхнім спектральним класом. Однак білі карлики — компактні залишки зірок, подібних до нашого Сонця, що вичерпали своє ядерне паливо — можуть демонструвати зовсім іншу палітру.
Дослідники виявили, що ці об’єкти здатні випромінювати світло в нетипових кольорах: жовтому, зеленому, ціановому, рожевому або фіолетовому. Секрет криється не в температурі ядра, а в процесі акреції. Коли білий карлик поглинає пил, газ або уламки скелястих тіл, ці домішки потрапляють в атмосферу зірки. Взаємодія сторонніх хімічних елементів із зоряною атмосферою змінює її звичний білий колір, змушуючи зірку «світитися» іншими відтінками.
Яскравим прикладом такого явища є WD J1330+6435. Це білий карлик, оточений акреційним диском, що складається з газу та уламків порід. Саме ці матеріали, що обертаються навколо зірки, створюють унікальний візуальний ефект, який астрономи зафіксували в останніх спостереженнях. Фактично, ми спостерігаємо не власне колір зірки, а результат її «забруднення» речовиною, яку вона поглинає з навколишнього простору.
Попри захопливість відкриття, побачити такі «кольорові» зірки неозброєним оком неможливо. Білі карлики самі по собі є дуже тьмяними об’єктами, тому навіть із сучасними потужними телескопами їх важко розгледіти без спеціального обладнання та тривалої експозиції. Вони залишаються об’єктами для глибокого наукового аналізу, а не для аматорських спостережень.
Це відкриття допомагає краще зрозуміти процеси, що відбуваються на фінальних етапах життя зірок. Вивчення того, як саме акреція впливає на спектр білих карликів, дозволяє астрономам дізнатися більше про склад систем, які оточують ці мертві світила. Кожен такий випадок надає нові дані про те, як помирають зірки та що залишається після них у космічному просторі.
Джерела: science.nasa.gov
