Льодовиковий щит Лаврентія свого часу покривав значну частину Канади та зберігав величезні об’єми води. Останнім вцілілим залишком цього прадавнього утворення є крижана шапка Барнс, розташована на Баффіновій Землі в Канадській Арктиці. Дослідники проаналізували цей унікальний об’єкт і з’ясували, що процес танення льодовиків міг змінитися на їхній масштабний ріст ще тисячі років тому.
Згідно з результатами наукової роботи, опублікованої в журналі Science, Лаврентійський щит досяг мінімальних розмірів приблизно 3600 років тому. Проте вже близько 2000 років тому він почав поступово розширюватися знову. Провідний автор дослідження, геолог з Колумбійського університету Ніколас Янг зазначає, що це могло стати першим кроком до нового льодовикового періоду, який зрештою зупинили антропогенні зміни клімату приблизно у 1960 році.
На відміну від більшості інших льодовиків, які є «теплобазисними» та стирають усі сліди минулого через танення під ними, шапка Барнс приморожена безпосередньо до корінних порід. Це дозволило льоду зберегти рослинність, яку він накрив тисячоліття тому. Використовуючи метод радіовуглецевого датування залишків моху та аналіз ізотопів берилію-10 у скельних породах, вчені змогли реконструювати історію наступу льоду.
Близько 70 відсотків дат загибелі рослин припадають на час Малого льодовикового періоду, що вказує на тривалий процес похолодання. На думку вчених, головною причиною повторного росту льодовиків стало зменшення кількості сонячної енергії в північних широтах, яке спостерігалося протягом останніх десятиліть і зрештою перевищило ефект від невеликого зростання рівня вуглекислого газу в атмосфері в давні часи.
Утім, викиди парникових газів від спалювання викопного палива у ХХ столітті повністю змінили цю тенденцію. Подальше танення льодовикової шапки Барнс, яка відступила на сотні метрів за останні десятиліття, у майбутньому допоможе науковцям отримати ще точніші дані про початкові етапи цього циклу.
Джерела: arstechnica.com, wired.com
