Очі людини здатні багато розповісти про внутрішній стан, адже зміни розміру зіниць відображають сприйняття інформації, дихання та навіть роботу уяви. Нове дослідження за участю японських науковців виявило незвичний зв’язок між активацією мозку під час мовлення та реакцією зіниць, порівнявши промовляння слів вголос і тихе говоріння «про себе».
Команда фахівців провела серію експериментів за участю 80 студентів університету. Під час простих завдань із рахунком дослідники відстежували зміни діаметра зіниць учасників, що дозволяє неінвазивно оцінити рівень збудження мозку. Добровольці виконували вправи двома способами: озвучуючи числа вголос або рахуючи мовчки у власній голові.
У першому експерименті учасники рахували від одного поспіль. У другому — рахували конкретні предмети, наприклад, книги чи коти. У фінальному, найскладнішому завданні, потрібно було вести рахунок із кроком у два, три або чотири числа. Порядок завдань щоразу рандомізували.
Результати показали, що мовлення вголос стабільно викликає розширення зіниць незалежно від складності завдання. Водночас внутрішній монолог давав набагато мішаніші результати, які залежали від рівня розумових зусиль. У найпростішому експерименті зіниці під час внутрішнього рахунку звужувалися, у другому помітних змін не спостерігалося, і лише в найскладнішому завданні зіниці розширювалися.
Автори роботи зазначають, що мовлення вголос є значно більш енергозатратним процесом для мозку. Наприклад, стійке розширення зіниць у третьому експерименті досягало близько 0,4 міліметра і тривало понад десять секунд, що порівнюють із фізичними навантаженнями на кшталт інтенсивного велоспорту.
Джерела: sciencealert.com
