Вчені отримали нові докази того, що триваліше навчання в школі безпосередньо впливає на зниження ризику розвитку хвороби Альцгеймера та інших видів деменції. Це відкриття стало можливим завдяки аналізу історичної освітньої реформи у Великій Британії, яка створила умови для своєрідного «природного експерименту».
Дослідження, опубліковане в журналі PNAS, зосередилося на наслідках закону 1972 року (Raising of School-Leaving Age Act, ROSLA). Цей нормативний акт підвищив мінімальний вік закінчення школи з 15 до 16 років для учнів в Англії, Шотландії та Уельсі. Важливою умовою було те, що зміни стосувалися лише тих дітей, які народилися після 1 вересня 1957 року.
Така чітка дата дозволила дослідникам порівняти стан здоров’я двох груп людей: тих, хто міг покинути школу у 15 років, і тих, хто був змушений навчатися до 16 років. Оскільки діти, народжені безпосередньо до і після цього терміну, мали схожі соціально-економічні умови, будь-які розбіжності в їхньому здоров’ї в майбутньому можна пов’язати саме з додатковим роком навчання.
Для аналізу команда під керівництвом Сільвії Барчелло з Університету Вісконсин-Медісон використала дані британського проєкту UK Biobank. Результати показали чітке зниження кумулятивної захворюваності на деменцію серед тих, хто народився після 1 вересня 1957 року. Хоча вчені зазначають, що через відносно молодий вік учасників (зараз їм близько 60 років) деменція зустрічається рідко, що ускладнює точну оцінку масштабу змін, сам причинно-наслідковий зв’язок є очевидним.
Окрему увагу в роботі приділили генетиці. Дослідники проаналізували ДНК учасників, виділивши групу з високим ризиком розвитку деменції, зокрема носіїв гена APOE4. Виявилося, що навіть для цих людей додатковий рік навчання став захисним фактором, суттєво знизивши ймовірність виникнення захворювання.
Для людей, які знають, що мають вищий генетичний ризик деменції, це обнадійливий висновок. Гени допомагають формувати ризик захворювання, але вони не обов’язково визначають результат, — зазначив співавтор дослідження Леандро Карвальо з Університету Південної Каліфорнії.
Науковці припускають, що позитивний ефект може бути зумовлений соціально-економічними перевагами, які дає додатковий рік освіти. Краща кваліфікація, вищий дохід та стабільніший професійний статус, накопичені за десятиліття, могли створити своєрідний «запас міцності» для мозку, захищаючи його від нейродегенеративних процесів.
Це дослідження підкреслює, що життєвий досвід та зовнішні обставини, які можна змінити протягом життя, здатні впливати на прояв спадкової схильності до хвороб. Хоча результати базуються на специфічних історичних подіях, вони відкривають нові перспективи для розробки стратегій профілактики деменції через освітні та соціальні ініціативи.
Джерела: sciencealert.com
