Колишній інженер Microsoft Дейв Пламмер, відомий своєю роботою над Диспетчером завдань та іншими проєктами компанії, зіткнувся з надзвичайно високими цінами на вінтажну оперативну пам’ять для ретрокомп’ютера PDP-11. Не бажаючи платити астрономічні суми за мегабайт пам’яті для машини 1970-х років, він вирішив розробити власну плату з нуля. Допомагати у створенні апаратного забезпечення Пламмеру бралися штучний інтелект ChatGPT та онлайн-симулятор схем EasyEDA, попри відсутність у нього попереднього досвіду подібних розробок.
Оскільки пізніші моделі PDP-11 використовували платформи Q-Bus, ентузіаст сконструював самостійну карту пам’яті для тестування у єдиному корпусі з процесорною платою M8190. Основою для контролера пам’яті став чип Lattice MachXO2 FPGA, об’єднаний із чотирма мікросхемами пам’яті ISSI ємністю по 1 МБ кожна. Також конструкція містить I/O-чип U2S, набір DIP-перемикачів, комунікаційні порти та необхідні конденсатори.
Процес не обійшовся без труднощів, адже розробнику вперше довелося займатися флеш-програмуванням FPGA. Крім того, виникла класична архітектурна проблема PDP-11: системна шина працює виключно з цілими словами по два байти, сприймаючи молодший біт адреси як селектор лінії. Через це контролер Пламмера спершу повертав лише кожне друге слово, проте згодом автор зміг скоригувати код для належної обробки байтів.
Джерела: tomshardware.com
