Ідея мандрівок у часі вже давно стала невіддільною частиною фантастики, проте нові наукові пошуки вкотре охолоджують оптимізм прихильників таких подорожей. Фізик із Китаю запропонував коротке математичне доведення, яке за певних умов повністю виключає появу замкнених часових петель у багатьох потенційних всесвітах.
Робота науковця Хонгшенга Чжана з Університету Цзинаня опублікована на репозиторії препринтів arXiv і ще не пройшла процедуру рецензування. Замість громіздких обчислень чи пошуку екзотичної матерії дослідник використав добре відоме в оптиці рівняння — так зване нульове ейкональне рівняння, яке зазвичай описує поширення світла у просторі.
За словами автора, для доведення знадобилося мінімум вихідних даних. «Доведення складається з трьох рядків і використовує рівно один факт про напрямки: світлоподібний напрямок ніколи не може бути перпендикулярним до напрямку мандрівника в часі», — розповів Чжан виданню ScienceAlert. З цього випливає, що певна функція неминуче зростає під час будь-якого руху, тому мандрівник фізично не зможе повернутися у вихідну точку.
Новий підхід доповнює три вже наявні в теоретичній фізиці критерії, які обмежують часові петлі. До них належать критерії часової функції, енергетичні умови та топологічні обмеження. Водночас робота пропонує відносно простий алгебраїчний інструмент, що не потребує складних розрахунків енергетичних станів чи пошуку сингулярностей.
Попри це, залишаються теоретичні лазівки. Створити петлю часу все ж теоретично можливо, якщо простір-час зазнає серйозної деформації або викривлення, наприклад, навколо масивної чорної діри, що обертається, або через особливості глобальної топології всесвіту.
Дослідник наголошує, що його модель радше ділить простір-час за допомогою світла, ніж через звичні просторові моменти, які вимагають наявності годинника та спостерігача. Чи дозволяє реальна природа нашого Всесвіту створювати подібні петлі, наразі залишається відкритим питанням для подальших наукових дискусій.
Джерела: sciencealert.com
