Фахівці NASA та Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) оприлюднили дані щодо стану антарктичної озонової діри. За період спостережень, що триває вже майже пів століття, показники цього року опинилися на сьомому місці за своєю площею, проте сама діра виявилася не такою глибокою, як деякі попередні рекордні аналоги.
Стратосферний озоновий шар виконує життєво важливу функцію для планети, поглинаючи ультрафіолетове випромінювання сонячного спектра. Надмірне надходження таких променів негативно впливає на живі організми, завдаючи шкоди ДНК рослин і тварин, а також спричиняючи небезпечні опіки та захворювання шкіри в людей. Учені нагадують, що поняття «діра» є метафорою: йдеться не про повну відсутність газу, а про регіон, де його концентрація опускається нижче історичного порогового значення у 220 одиниць Добсона.
Метеорологічні спостереження минулих років свідчать, що найбільша за площею діра зафіксована у 2006 році, тоді як мінімальна концентрація озону спостерігалася у 1994 році й становила всього 73 одиниці Добсона. Площа та глибина такого утворення щороку коливаються через природні зміни температури в стратосфері та циркуляції повітря. Зокрема, надзвичайно холодні умови та сильний антарктичний полярний вихор створюють сприятливе середовище для руйнування озонового шару на великих територіях.
Саме такі аномальні чинники спостерігалися у 2026 році, коли середній розмір діри у період пікового виснаження з 7 вересня по 13 жовтня виявився сьомим за площею в історії моніторингу за допомогою супутників, включно з апаратом NOAA-20. Дослідники зазначають, що вирішальну роль у руйнуванні озону колись відіграли хлорфторвуглеводні (ХФВ) — хімічні сполуки, які десятиліттями масово використовувалися в холодильному обладнанні та аерозолях.
Після підписання Монреальського протоколу 1987 року людство поступово відмовилося від виробництва та використання більшості руйнівних речовин. Попри це, значна частина хлору та сполук брому все ще залишається у верхніх шарах атмосфери. За науковими прогнозами, завдяки тривалому природному відновленню концентрація таких речовин повернеться до показників 1980 року орієнтовно у 2070-х роках.
Джерела: science.nasa.gov
