Фахівці Групи динамічних середовищ у складі офісу Програми пускових послуг NASA нагоді Космічного центру імені Кеннеді у Флориді оптимізували процес перевірки ракет і космічних апаратів на витривалість. Інженери почали використовувати комерційне цифрове програмне забезпечення дещо незвичним способом — для стандартизованого скінченно-елементного моделювання. Це дозволяє заздалегідь оцінити, як конструкції витримують екстремальні вібрації, удари та механічні напруги під час підйому в космос.
Ракети під час старту зазнають колосальних коливань, і чутливі наукові прилади мають витримати ці перевантаження. Традиційно інженери десятиліттями спиралися на емпіричні правила, власні оцінки минулих місій або прості наближення. Новий комп’ютерний метод замінює застарілі інструменти та пропонує єдиний шаблон, який прискорює аналіз профільків вібрації та умов ударних навантажень.
«Цей комп’ютерний метод допомагає передбачити поведінку ракет і космічних апаратів за екстремальних умов ще до того, як обладнання буде збудовано, а також виявити слабкі місця та потенційні ризики відмови на ранній стадії», — зазначив Браян Бівер, керівник Відділу льотного аналізу в офісі Програми пускових послуг NASA.
Команда вже випробувала цю програму на практиці під час сертифікації ракети комерційного постачальника, обраного для місії NASA. Компанія надала дані про вібраційні випробування, проте тести на удари були відсутні. Використовуючи створений шаблон, спеціалісти NASA провели власні порівняння та змоделювали структурну поведінку системи, перевіривши результати партнера.
За словами інженера з аерокосмічної техніки Алекса Гардта, хоча цей софт існує вже кілька десятиліть, у сфері динамічних середовищ його застосовують рідко. Новий підхід дозволив економити місяці роботи, оскільки тепер фахівці можуть самостійно проводити складні розрахунки без необхідності очікувати на звітні дані від сторонніх розробників.
Джерела: nasa.gov
