Земля неодноразово проходила через глобальні похолодання та льодовикові періоди, чергуючи їх із міжльодовиковими потепліннями. Сучасна геологічна епоха голоцен триває вже близько 11 700 років, проте нове наукове дослідження вказує на те, що наступне зледеніння мало початися набагато раніше. За даними вчених, процес міг стартувати приблизно дві тисячі років тому, але діяльність людини завадила його розвитку.
Об’єктом уваги дослідників став Лаврентійський льодовиковий щит — найбільше подібне утворення плейстоцену, яке колись покривало значну частину Північної Америки. Його залиском є крижана шапка Барнса на канадській Арктиці, яку фахівці називають «серцем цілого льодовикового періоду». Щоб відтворити хронологію та історію танення льодовика, вчені проаналізували зразки гірських порід і рештки давньої рослинності.
Для датування дослідники використали метод вимірювання ізотопів берилію-10 у каменях, а також аналіз вуглецю-14 у давно загиблих рослинах, які опинилися під шаром льоду. Як зазначають науковці, накопичення берилію припиняється, коли лід накриває породи, і відновлюється після його відступу. Ці показники спрацювали як природні годинники, дозволивши відстежити зміни клімату впродовж тисячоліть.
Згідно з результатами аналізу, після піку потепління в ранньому голоцені настав період поступового охолодження. Близько 2 000 років тому льодовикова шапка почала знову рости, що сигналізувало про потенційний початок нового льодовикового періоду. Проте ситуація докорінно змінилася у ХХ столітті через потепління літніх температур, викликане викидами парникових газів після Індустріальної революції.
Ніколас Янг із Колумбійського університету, який очолював дослідження, зазначив, що все вказувало на неминучість наступного зледеніння, поки процес штучно не зупинився. За сучасними кліматичними прогнозами, крижана шапка Барнс незабаром зникне остаточно. Це означатиме повне зникнення останніх слідів колись величного Лаврентійського льодовикового щита.
Джерела: sciencealert.com
